- Наденька, ты меня била? 
     - Та на сраку ти мені здався! 
     - А почему у меня все тело болит? 

     Питався дядько Іван у тітки Наді, прокинувшись зранку у ліжку від дикого болю. А перед цим, вночі, він напився самогонки в компанії безнадійних сільських алкашів, приповз додому, припав до порога і просився у хазяйки: «Наденька, впусти непутевого домой. Я не гулял. Я с друзями немного выпил». Вона вхопила качалку і перетягнула чоловіка по спині. Била так, щоб синців не лишалось. А потім стало шкода, втягнула до хати і поклала спати. 
     Таку «військову підготовку» Іван проходив щоразу, коли ходив «на калим». То дрова порубати, то город перекопати, то кому лаву поставити чи допомогти з будівництвом. А коли вдавалось оминути стограмову перерву, ніс до «Наденьки» півлітра, аби вона могла зробити настоянку на цвіту коров'яка. Тітка Надя дуже хазяйновита. Завжди має чим нагодувати чоловіка. На випадок будь-якої хвороби є настоянки на травах. І завжди охайна грядка на городі. Вона має неабиякий досвід в обробці землі. Щоліта разом з сонцем ходила в поле проривати буряки, а по обіді сапала городи сусідам (ті навіть не знали, що то вона їм допомагає), а ввечері на своїй ділянці поралась. Ще встигала попрати білизну у стаціонарі місцевої лікарні. То єдина робота за яку вона брала гроші – бо то державні. 
     Чудо-жінка з гострим язиком, доброю вдачею та не зовсім щасливою долею. Поховала першого чоловіка. Другий покинув її з трьома малими дітьми на руках. А третього сама собі знайшла і не відпустила. Надя почула, що на будівництві для чорнобильських переселенців працює бригадиром дядько, що не матюкається. Вона пішла подивитися на те чудо, і через деякий час вони стали жити разом. Дядько Іван з Бердичева. Познайомившись з Надею, зрозумів, що назавжди осів у Корнині, та продав стару квартиру в місті. Став вирощувати тютюн, аби не витрачати зайвих грошей на «державні» цигарки, і викопав власну криницю, щоб у своєму дворі була. У хаті з'явився хазяїн. 
     Восени 2009 року дід Іван помер. І стало нестерпним її життя. - П'ятнадцять років прожила з тим, кого по-справжньому полюбила. Сам у хаті, ніби в пеклі, - зі сльозами на очах промовила тітка Надя і пішла до хати.  

                                                                                                                                                                                                                                  © Iren Moroz