Уривок з книги "Склоки" Коридорами стояла літня задуха, повітря пропахло старечою сечею та хлоркою. В просторі густішала темрява, стіни давили і лише єдина лампа весело мерехтіла злегка потріскуючи. Без блиску в очах, нічним шпиталем, в довгій сорочці, брела літня жінка. Її волосся було закудлане будяччям, руки важко звісали додолу, тісно стискаючи в долонях папірці. Вона йшла так, ніби не мала ніг, хода її здавалась легкою і повільною, від неї віяло спокоєм, а позаду, ніби густим туманом, тяглася туга. Трохи далі коридором стара присіла на скрипучий стілець і стала гойдати тілом туди-сюди тихо наспівуючи якусь мелодію.