Panis Що є хліб? Простий шматок їжі чи код культури? Щось настільки фундаментальне, що без нього життя розпадається, наче зерносховище, розбите вибухом? Я дивлюся на ці лінії – гострі, зламані, що нагадують уламки зернового колоса, розщепленого ДНК, руїни храму. Хліб – це не лише їжа, це пам’ять, традиція, зв’язок між поколіннями. Його знищення – це не просто зруйноване поле чи спалений елеватор. Це спроба стерти саму можливість майбутнього. Цікаво, що Panis означає не лише хліб, а й натяк на силу життя, на те, що породжує нові покоління. Війна руйнує і одне, і друге. Вона не просто забирає їжу – вона хоче стерти саме насіння, відібрати можливість проростання. Чорно-білий хаос цієї роботи – це не лише руйнація. Це питання: чи може життя прорости знову? Чи має зерно пам’ять? І якщо має – що ми з нею зробимо? Назва Panis з латини перекладається як хліб, а при вимові звучить як пеніс англійською. І ця назва досить символічна, тому що життя дає і зерно, і пеніс. В обох випадках йдеться про акт творчості, про початок, про виникнення нового. Чи можемо ми зберегти це джерело життя, чи воно остаточно зникне у темряві руйнувань? Як ми використовуємо це зерно – чи ми його відтворюємо, чи знищуємо? Війна, у всіх її формах, не лише руйнує фізичне, вона також знищує потенціал для відновлення. Втрата чоловіків, носіїв цієї життєвої сили, яка дає продовження роду, нації, є втратою не лише тіл, а й спадщини, історії, можливості для майбутнього покоління. Але навіть серед руїн залишається питання: чи зможе зерно прорости знову, і хто дасть йому шанс? Війна стирає це насіння, але чи можливо, що його пам’ять буде збережена, і що ми зможемо передати цю силу для нового життя, навіть через біль втрат?