"Феноменологія простору" — це спроба з'єднати науку, мистецтво й суб'єктивне переживання, щоб показати багатошаровість реальності, в якій ми живемо. Через взаємодію історії, архітектури й сучасних концепцій квантової фізики ми відкриваємо новий спосіб сприйняття міст і простору. Гуляючи вулицями міста, в мене виникла ідея розглядати простір і час не як статичні параметри, а як взаємопов'язані хвильові структури. В рамках дослідження змінився погляд на місто через призму квантових явищ: суперпозиції, впливу спостерігач та хвильової природи матерії.  Чи можемо ми сказати, що простір Варшави змінюється, коли ми його сприймаємо? Чи впливає наша свідомість на реальність так само, як у квантовому світі спостереження визначає стан частинки? Ці питання стають ключовими для розуміння невидимих структур, що формують місто й сприйняття спостерігача. Простір не є лише фізичним виміром (довжина, ширина, висота), він має екзистенційну глибину. Наприклад, дім — це не просто будівля; це місце, де людина почувається безпечно чи комфортно. У взаємодії з містом кожна деталь має свій сенс і енергію і людина, при взаємодії з ним,  відкриває себе й пізнає невидимі шари реальності.  Гастон Башляр в книзі «Поетика простору» запевняв, що будь-яке місце набуває смислу тільки завдяки тому, як людина його особисто переживає. Так, спогади, запахи, звуки або відчуття повторно створюють мозаїку простору. У Варшаві феноменологія простору пояснює, чому одні райони резонують спокоєм, інші викликають тривогу, а деякі навіть залишаються непоміченими. Варшава одночасно є містом історії та сучасності, реальності й уяви, спокоєм і хаосом. Ця багатовимірність існування міста дозволила мені відчути його як живу квантову систему, де кожен вибір, кожен крок створює нову реальність. Спостерігач стає частиною цього процесу, формуючи місто через власну свідомість і переживання. Варшава, з її фантомами, прихованими у шарі колективної пам'яті, вібрує як тектонічні плити. Ці вібрації відображаються в сприйнятті людини: деякі райони викликають комфорт, інші — тривогу чи байдужість. Особливу увагу привертає динаміка міського транспорту, яка є живою картою відчуттів міста. Комунікаційні сітки (опалення, інтернет, каналізація, електропроводи) що ковзають крізь простір, втілюють рух часу, трансформацію й постійне оновлення. Візуалізуючи їхні маршрути як графічні патерни, можна побачити, як простір "дихає" через людські потоки. Найбільш видимимою сіткою є карта громадського транспорту. Квантова фізика вносить ідею, що кожен об’єкт чи подія є частиною єдиного поля, що зберігає інформацію. Це поле можна осягнути через відчуття, які мають форму резонансу з місцем. Так людина, яка тривалий час пересувається громадським транспортом, формує на рівні відчуттів та внутрішньої візуалізації, карту міста і на рівні рефлекторного реагування, розуміє де вона знаходиться, навіть перебуваючи на території в темну пору доби.  Концепція феноменології простору засновується на тому, що місця існують у сприйнятті людини. Простір набуває значення через досвід, емоції, пам’ять і видимий чи невидимий слід історії. Французький філософ Моріс Мерло-Понті підкреслював, що тіло є не тільки об'єктом у просторі, але й інструментом його сприйняття. Ми відчуваємо простір через рух, дотик, зір, запахи та звуки. Дослідження "порожніх зон" показало що місто має свої місця які можна позначити як квантові чорні дири - це території, які залишаються поза увагою жвителів тоді як райони з "надмірним інформаційним фоном" притягують натовпи людей, перенасичуються  подіями різного характеру та мають багату історично-міфічну концепцію.  Графіка, мішана техніка. 11х14.5см, 17.5х25см Серія 100шт. Дослідження продовжується